Welcome to our forum! / Добро пожаловать на наш форум!

Уважаемые форумчане - сообшения можно писать на русском или английском языках. Пользуйтесь, пожалуйста, встроенным переводчиком Google.

Наш форум имеет общую авторизацию с интернет-магазином. При регистрации в интернет-магазине посетитель автоматически регистрируется на форуме. Для полноценного общения на форуме ему не нужно повторно заполнять данные о себе и проходить процедуру регистрации. При желании покупатель может отредактировать данные о себе в профиле форума, сменить ник, email, добавить аватар, подпись и т.д.

 

Dear visitors of the forum - messages while driving, you can write in English. Please use the integrated machine translator Google.

Our forum has a general authorization with an online store. When registering in the online store, the visitor is automatically registered on the forum. For full communication on the forum does not need to re-fill the data about yourself and pass the registration procedure. If desired, the buyer can edit the information about himself in the profile of the forum, change the nickname, email, add an avatar, signature, etc.

Forum
You are not logged in!      [ LOGIN ] or [ REGISTER ]
Forum » Russian Civil war / Гражданская война в России » Thread: Ukrainian Armies/ 1917-1920 -- Page 7  Jump To: 


Sender Message
First   Prev  41 - 50   51 - 60  61 - 70  71 - 80   81 - 90  Next   Last
Николай
Registered User




From: Воронеж
Messages: 1575

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 22-05-2012 06:34
 
СИНЕЖУПАННИКИ:
Новые данные по знакам различия.

Синежупанники - воины одноименних полков, хорошо известны читателям по многим советских кинофильмам и книгам. Стоит только вспомнить сериалы "Как закалялась сталь" или "Старая крепость", чтобы в памяти всплыл образ украинского воина: длинный синий жупан, седая шапка с синим шлыком, завернутым вперед и прикрепленной желто-голубой кокардой, синие шаровары, черные сапоги, черный кожаный ремень или синий казацкий пояс...

ИСТОРИЯ ФОРМИРОВАНИЯ

Общеизвестен факт, что такое униформу украинские воины действительно носили. Менее известный факт - существовала она всего около двух весенних месяцев 1918 года. После формирования они носили синие кафтаны и седые шапки, были ликвидированы и разпущены - прямо в той одежде, в котором и были. Что касается дальнейшей эволюции униформы украинской apмии, она была очень далека от синих жупанов. Так, ни в "Старой крепости", ни в "Как закалялась сталь", события в которых происходят в 1919-1920 гг., Украинске воины уже не могли ходить в синих кафтанах.

Но... Синяя униформа в советской литературе стала неотъемлемым признаком т.н. петлюровщины и петлюровцов (еще один миф, доставшийся нам коммунистической идеологией - воины армии УНР никогда не называли себя петлюровцамы). Tе, кто хорошо знают агитационные плакаты советских времен, подтвердит - С.Петлюра обязательно изображался там в синем жупане и шапке с красным шлыком. Рисунками с гротескными синежупанникими были широко украшены учебники и агитационные книги советских времен. Под этим углом зрения вопрос о униформе и знаки различия синежупанников приобретает особое значенение.

Напомним читателям, что 1-я и 2-я украинские казачьи дивизии (именно так они официально назывались) были сформированы немцами из военнопленных-украинцев русской армии в феврале 1918 года - после заключения Брестского мира. Фактическое формирование 1-й Украинской казацкой дивизии началось 9 (22) февраля 1918 года в деревнях в районе Ковеля на Волыни. Именно в этот день в Ковель прибыли первые командные кадры офицерских лагерей военнопленных в Ганновере-Мюнден. Юридически дивизия была сформирована 4 марта (нового стиля) 1918 года. Из солдат-украинцев, находившихся в лагерях Раштат, Зальц-ведель и Вецляр довольно быстро был сформирован 4-й украинский казацкий (пеший) и 1-й Украинский пушечный полки. Начальником дивизии стал генерал-майор русской службы Зелинский, начальником штаба - подполковник Янкина, командирами полков кадровые офицеры российской армии Шаповал (имел звание поручика), Малохатка (штаб-капитан), Куренной (капитан), Чеховский (подполковник) и артиллерист - Чижевский (штабс-капитан).

8 марта 1918 в том же Ковельском уезде началось формирование 2-й украинской казацкой дивизии, причем обе они объединялись в 1-й Украинский корпус во главе с генералом Зелинским. Он числился и.о. начальника 1-й дивизии. Начальником 2-й дивизии был назначен подполковник русской службы Пухтаевич (он же - и.о. обязанности командира 7-го Украинского полка), начальником штаба дивизии стал капитан Витренко - будущий генерал Юго-Западной добровольческой армии генерала П.Юденича. В состав 2-й Украинской дивизии входили только 4 пеших полка - собственной артиллерии в дивизии не было. Командирами полков были назначены Магеровский (поручик), Левенсон (капитан), Пухтаевич и Дивнич (подполковник). (См.: ЦДАВОУ, ф.4585, оп.1, спр.21, С.15; ф.4060, оп.1, спр.16, С.74).

23 марта 1918 1-я Украинская дивизия прибыла и расположилась в Киеве, вторая дивизия осталась в районе Ковеля - для продолжения формирования. Kpоме того, тогда же капитан Яворский был отправлен в лагеря для пленных в Германии для набора добровольцев для 3-й украинской дивизии. 24 марта состоялся парад 1-й украинской дивизии на Софийской площади. Этот парад снимался на кино- и фотопленку, благодаря чему ныне мы имеем много широкорастиражованые кино- и фотокадры с синежупанниками.

В ночь с 26 на 27 апреля 1918 немцы расформировали первую Украинскую казацкую дивизию, за то, что их синие кафтаны показались им слишком "красными". Bcе бойцы дивизии был распущен по домам - прямо в их синей одежде. Относительно 2-й дивизии, она была расформирована несколькими днями позже, но ее бойцов отправили назад в лагеря военнопленных. Исследования причин для расформирования синьжупанников не является предметом нашего текста. Но добавим к этому, что, как свидетельствуют документы некоторых синьжупанных полков, которые хранятся в украинских apxавax, "покраснение" дивизий не было главным поводом к их расформированию. Первой причиной было массовое дезертирство бойцов 1-й украинской дивизии по прибытии в Киев. Второй - интриги среди командного состава самой дивизии, которыми занимались такие командиры, как Зелинский, Шаповал и Чеховский. К тому же - откровенно большевистская агитация, которую распространяли среди казаков некоторые собственные младшие старшины. Другими словами - 1-я дивизия была морально непрочным соединением, куда стремились вступать некоторые офицеры и большая чаcть солдат-украинцев российской армии, чтобы как можно быстрее добраться домой. Как морально нестойкая, дивизия была просто небоеспособностью, и немцы ее расформировали исходя исключительно из этого мотива.

В январе 1919 г. из бывших синежупанников-добровольцев был сформирован 1-й синий полк Действующей армии УНР, но он только по названию был таким. В этом полку синих жупанов уже почти не было.

Униформа и отличия

До недавнего времени наши знания о униформе синьжупанников исчерпывались несколькими беглыми упоминаниями в воспоминаниях начальника 1-й украинской дивизии генерала В. Зелинского, а также одного из организаторов дивизии - Т.Омельченко. Оба они указывали на синие кафтаны и шаровары дивизии - и этим, фактически, информация и исчерпывалась. В.Зелинский также вспоминал, что немцы сшили 6 000 комплектов синей униформы, а в другом месте добавлял, что цвета шликов планировалось сделать по полкам. Правда, по утверждениям других мемуаристов, шлыки бойцов 1-й Украинской дивизии были вcе везде - синие.

Другим источником были фотоснимки, на основании которых удалось примерно "вичислить" систему знаков различения, что было заведено в 1-й Украинской дивизии. Но эти "вычитания" - лишь гипотезы без твердых доказательств.

В течение последних двух лет, благодаря тотальному пересмотру вcеx фондов, посвященных Вооруженным силам Украины 1917-1921 годов, хранящиеся в Центральном государственном apхиве Внутренних органов власти Украины (а их, в общем - более 30), удалось обнаружить ряд новых уникальных архивных материалов. В том числе и тех, которые касаются формирования Синежупанников. В первую очередь речь идет об отдельном фонде (ф. 4060), в котором хранится 36 дел - почти вся документация 1-го Украинского артиллерийского полка, в этом фонде также отложились приказы по 1-й и 2-й Украинским дивизиям, а также по 4-му Украинскому казацкому полку. Кроме этого, в фонде 4585 нами выявлено еще несколько дел синежупанников: это дела № 6 и № 7 - переписка и приказы по 4-му Украинскому казацкому полку, дело № 8 - рапорты и другая документация 6-го полка 2-й Украинской дивизии, и дела N9 21 и 22 - приказы по 1-й батареи 1-го Украинского артиллерийского полка, в которых также отложились приказы по 2-й Украинской дивизии.

Благодаря упомянутым документальным материлам удалось значительно прояснить ситуацию относительно знаков различия и количества одежды в синежупанников. Начнем со знаков различия. Нами обнаружен приказ от 7.03.1918 о введении в 1-й, а затем - и 2-й Украинской дивизиях таких званий и знаков различия:
Подстаршина:
Роевый - на передней части воротника одна желтая полоски сверху вниз;
Чотар - две такие ленты;
Бунчужный - три такие ленты.
Атаманский старшина
Пивсотенний - на передней части воротника две серебряные звезды (одна под второй);
Сотник - три серебряные звезды (одна под второй и третий - 3-стороны посередине);
Куренной - одна золотая звезда по середине воротника;
Есаул - две золотых звезды одна за другой;
Полковник - три золотые звезды;
Атаман дивизии - воротник, обшитый золотым галуном с зигзагом и две золотые звезды;
Врачи - золотая звезда и красных крест за ней (см. 3-ю страницу обложки) . Кроме того, все полковники и атаман дивизии имеют на шапках красный верх (ЦДАВОУ, ф.4585, 0п.1, спр.21, с. 16).

Среди хозяйственных дел удалось выявить арматурные списки вещей, которые были в наличии у каждого синежупанникив. Это: синие брюки, синие чумари (так в документах назывались жупаны), верхняя рубашка, защитные штаны, защитная гимнастерка, сапоги, шапка, 2 простыни, 2 нательные рубашки, 2 подштанников, шинель, синий пояс, кожаный пояс, ружье, кинжал (не у всех), 2 подсумка (ЦДАВОУ, ф.4585, Оп.1, спр.7, С.131)

Но, следует особо отметить, что набор синей одежды и личных вещей был только в четырех пеших полках 1-й Украинской дивизии. 1-й артиллерийский полк этой дивизии имел всего 4 (!) комплекта синей одежды - для презентационных торжеств.

Воины 1-го Украинского пушечного полка прибыли в Киев в той одежде, в котором они находились в лагерях военнопленных. И только в столице Украины командир полка начал добиваться выдачи своим подчиненным 530 (а затем - 700) комплектов униформы старого русского образца: фуражек, шинелей, гимнастерок, рубашек, брюк и т.д.. Причем, эти вещи были получены только 18 апреля - всего за неделю до расформирования дивизии (ЦДАВОУ, ф.4060, 0П.1, спр.14, С.16; спр.16, С32-3В, и др.).

Так же бедна униформой оказалась и 2-я Украинская дивизия - она была полностью одета в ту одежду, в которой солдаты прибыли в Ковельский уезд из лагерей военнопленных. Для презентабельности 10.03.1918 в дивизию было отправлено только 20 комплектов синежупанной одежды. Они были розданы штабу дивизии, немецкому сотнику - представителю немецкого командования - и 9 старшинам 8-го Украинского казацкого полка (ЦДАВОУ, ф.4585, 0П.1, спр.21, C.21-3B).

Таким образом, собственно синежупанными было всего четыре пеших полка 1-й Украинской казацкой дивизии, которые получили 6 тысяч комплектов сшитого в Германии синей одежды. Что касается других частей, они были одеты в обычную русскую униформу с лагерными нашивками военнопленных.

Николай
Registered User




From: Воронеж
Messages: 1575

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 22-05-2012 06:43
 
SINEZHUPANNIKI:
New data on the signs of differences.

Sinezhupanniki - soldiers of similar regiments, are well known to readers of many Soviet films and books. One has only to recall the TV series "How the Steel Was Tempered" or "Old Castle" to the memory image of the Ukrainian soldier emerged: long blue zhupan, gray hat with a blue Shlykov, draped front and an attached yellow and blue cockade, blue trousers, black boots, black leather belt or black belt Cossack ...

HISTORY OF

Everybody knows that a uniform worn by Ukrainian soldiers do. Less well-known fact - there is only about two months in spring 1918. After forming, they wore blue coats and gray hats, and were eliminated razpuscheny - right in the clothes in which they were. With regard to the further evolution of Ukrainian apmii uniforms, it was very far from the Blue County. Thus, any "Old Fortress" or the "How the Steel Was Tempered" events which occur in 1919-1920., Ukrainian soldiers could no longer walk in the blue coats.

But ... The blue uniforms in the Soviet literature became an essential feature of the so-called Petlyura and Petliura (another myth, we inherited the communist ideology - the soldiers of the UNR Army never called themselves petlyurovtsamy). Te, who is well-known Soviet-era propaganda posters, confirm - S.Petlyura sure there is depicted in blue and the County with a red hat Shlykov. With grotesque figures were well decorated sinezhupannikimi textbooks and propaganda books of the Soviet era. From this perspective, the issue of uniforms and insignia of particular sinezhupannikov znachenenie.

We remind readers that the 1st and 2nd Ukrainian Cossack Division (so they are officially called) were formed from prisoners of war by the Germans, Ukrainians, the Russian army in February 1918 - after the conclusion of the Brest Peace. The actual formation of the 1st Ukrainian Cossack Division began 9 (22) in February 1918 in the villages near Kovel in Volhynia. That day came in the first Kovel command staff officer POW camps in Hanover-Münden. Legally, the division was formed March 4 (new style) 1918. Of the soldiers of the Ukrainians who were in camps Rastatt, Salz-Wedel and Vetslyar quickly was formed of the 4th Ukrainian Cossack (foot) and the 1st Ukrainian gun racks. Became chief of the division, Major-General Russian service Zelinsky, Chief of Staff - Colonel Yankina, commanders of regiments of the Russian army staff officers Shapoval (held the rank of lieutenant), Malohatka (staff-captain), smoking (captain), Chekhov (Colonel), and artillery - Chizhevsky ( captain).

March 8, 1918 in the same county Kovel began forming the 2nd Ukrainian Cossack division, both of them together in the 1st Ukrainian corps led by General Zelinsky. He was listed as the acting Chief of the 1st Division. The head of the 2nd Division, was appointed lieutenant-colonel in Russian service Puhtaevich (aka - acting as commander of the 7th Regiment, Ukrainian), Chief of Staff of the division became the captain of Vitrenko - the future of South-West General Volunteer Army Gen. P.Yudenicha. The composition of the 2nd Ukrainian Division were only 4 foot shelf - in the division's own artillery was not. Regimental commanders were appointed Magerovsky (Lieutenant), Levenson (captain), and Divnich Puhtaevich (Lieutenant Colonel). (See: СDAVOU, f.4585, op.1, spr.21, p.15; f.4060, op.1, spr.16, p.74).

March 23, 1918 1st Ukrainian Division arrived and settled in Kiev, the second division remained in the Kovel - for continuing formation. Kpome addition, while the captain Jaworski was sent to POW camps in Germany to recruit volunteers for the 3rd Ukrainian Division. March 24th a parade of the 1st Ukrainian Division of the Sofia area. This parade was shot on film and photographic film, so now we have a lot of shirokorastirazhovanye film and snapshots from the sinezhupannikami.

On the night of 26 to 27 April 1918 the Germans disbanded the first Ukrainian Cossack division, because of their blue coats appeared to them too "red." Bce division was disbanded soldiers to go home - right in their blue uniforms. Regarding the 2nd Division, it was disbanded a few days later, but its men were sent back to prison camp. Studies of reasons for the dissolution of sinzhupannikov is not subject to our text. But add to this that, according to documents sinzhupannyh some regiments, which are stored in the Ukrainian apxavax, "red" division was the main reason for their disbandment. The first reason was the mass desertions of soldiers of the 1st Ukrainian Division arrived in Kiev. Second - intrigues of the most division commanders, who were engaged in such commanders, as Zelinsky, Shapoval, and Chekhov. Besides - openly Bolshevik propaganda which circulated among the Cossacks, some junior sergeant own. In other words - 1st Division was mentally unstable compound, which sought to engage some of the officers and a large part of the Ukrainian soldiers of the Russian army, as soon as possible to get home. How morally unstable, the division was simply unfit to fight, and the Germans it was disbanded on the basis solely of this motif.

In January 1919 former sinezhupannikov volunteers was formed by the 1st Regiment of the army in the blue of the UPR, but it was only in name that way. This regiment was almost blue-County was not.

Uniforms and differences

Until recently, our knowledge of the uniformed sinzhupannikov confined to a few cursory references to the memoirs of the chief of the 1st Ukrainian Division of General W. Zelinsky, and one of the organizers of the division - T.Omelchenko. Both point to the blue coats and trousers divisions - and this, in fact, the information and complete. V.Zelinsky also recalled that the Germans sewed 6000 sets of blue uniforms, and elsewhere added that color Schlick planned to do on the shelves. However, the allegations of other memoirists, Shlykov soldiers of the 1st Ukrainian Division were all thumbnails everywhere - blue.

Another source was the pictures, on the basis of which it was about "vichislit" system of marks of distinction, which was opened in the 1st Ukrainian Division. But these "subtraction" - only hypotheses without hard evidence.

In the past two years, thanks to a total revision vcex funds dedicated to the Armed Forces of Ukraine 1917-1921 years are stored in the Central State aphive Internal Ukrainian authorities (and there are, in general - over 30) have found a number of new and unique archival materials. Including those related to the formation of Sinezhupannikov. First of all we are talking about a separate fund (f. 4060), which holds 36 cases - almost all of the documentation of the 1st Ukrainian artillery regiment in the fund and deposited on the orders of the 1st and 2nd Ukrainian divisions, as well as 4th Ukrainian Cossack regiment. In addition, fund 4585, we defined a number of cases sinezhupannikov: this is the case number 6 and number 7 - correspondence and orders for the 4th Ukrainian Cossack regiment, the case number 8 - reports and other documentation of the 6th Regiment, 2nd Division, Ukrainian, and N9 case 21 and 22 - orders on the 1st Battery of the 1st Ukrainian Artillery Regiment, which is also deposited on the orders of the 2nd Ukrainian Division.

Give thanks to the said documentary was able to significantly clarify the situation regarding the number of decals and apparel sinezhupannikov. We start with the insignia. We found the order of 03.07.1918 on the introduction of the 1st, and then - and 2nd Ukrainian divisions of ranks and insignia:
Podstarshina:
Swarms - on the front of collar a yellow stripe from the top down;
Chotari - two of these tapes;
Bunchuzhny - Three such tapes.
Chieftain Petty
Pivsotenny - on the front of collar two silver stars (one for the second);
Sotnik - three silver stars (one for the second and third - 3-side in the middle);
Curennoi - a gold star in the middle of the collar;
Captain - two gold stars, one after another;
The colonel - three gold stars;
Ataman Division - collar trimmed with gold lace with zigzag and two gold stars;
Physicians- gold star and a red cross over it (see third cover page). In addition, all colonels and Ataman divisions have caps on the red top (СDAVOU, f.4585, 0p.1, spr.21, p. 16).


Among the economic affairs was able to identify reinforcement lists of things that were available at each sinezhupannikiv. They are: blue pants, blue chumari (so called in the documents zhupans started), the upper shirt, protective pants, protective tunic, boots, hat, two sheets, two shirts, two pants, coat, black belt, leather belt, a gun, a dagger ( not at all), 2 pouches (СDAVOU, f.4585, op.1, spr.7, p.131)

However, it should be noted that a set of blue clothing and personal belongings had been only four infantry regiments of the 1st Ukrainian Division. 1st Artillery Regiment of the division had only four (!) Sets of blue clothes - for the presentation ceremonies.

Soldiers of the 1st Ukrainian cannon regiment arrived in Kiev in the clothes in which they were in the POW camps. And only in the Ukrainian capital regimental commander began to seek the extradition to his subordinates 530 (and then - 700) sets of uniforms of the old Russian model: caps, coats, tunics, shirts, pants and so on. Moreover, these things were obtained only April 18 - just a week before the dissolution of the division (СDAVOU, f.4060, 0P.1, spr.14, p.16; spr.16, C.32-3B, etc.).

It is also poor in uniform appeared and 2nd Ukrainian Division - she was fully dressed in the clothes in which the soldiers arrived in Kovel district of internment camps. For presentability 10/03/1918 in division was sent only 20 sets of clothes sinezhupannoy. They were distributed to the staff of the division, the German centurion - the representative of the German command - and 9 elders 8th Ukrainian Cossack Regiment (СDAVOU, f.4585, 0P.1, spr.21, C.21-зв).

Thus, the actual sinezhupannymi was only four infantry regiments of the 1st Ukrainian Cossack divisions, which were 6000 sets of cross-linked in the German blue clothing. As for the other parts, they were dressed in uniforms from the usual Russian prisoners of war camp stripes...

Николай
Registered User




From: Воронеж
Messages: 1575

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 25-05-2012 07:35
 
Униформа Украинской армии в Гражданскую Войну.

В истории вооруженных сил Украины в 1917—1920 гг. четко прослеживаются 4 периода: Центральной рады, гетмана П.П. Скоропадского, украинской Директории и союза с Польшей. В каждом из указанных периодов существовало 3 типа формирований: самостоятельные, т.е. организованные по инициативе некоторых лиц или групп, революционные — созданные тем или иным правительством для выполнения каких-либо конкретных задач, и плановые — сформированные по распоряжению правительства.

Первое правительство независимой Украины — Центральная рада — уже с весны 1917 г. приступило к созданию своих вооруженных сил — армии Украинской Народной Республики (УНР). Армия организовывалась как путем «украинизации» — постепенного изъятия из состава каких-либо частей или соединений бывшей Российской Императорской армии всех не украинцев и замещения их украинцами, так и путем создания новых формирований.

Весной и летом 1917 г. были «украинизированы»: 34-й армейский корпус (стал 1-м Украинским корпусом), 6-й армейский (2-й Сичевой Запорожский корпус) и т.д. Радой были сформированы 1-й Украинский казачий имени гетмана Б. Хмельницкого полк. Гайдамацкий курень и другие части, а также отряды Вольного казачества — подразделения местной самообороны. В начале 1918 г. из различных частей был сформирован Запорожский корпус (4 пехотных полка, полк конных гайдамаков, инженерный и артиллерийский полки, автоброневой и конно-горный дивизионы и воздухоплавательная эскадра). Всего же в марте-апреле 1918 г. украинская армия имела около 15 тыс. человек, из них боевого состава 9—11 тыс. штыков и 2 тыс. сабель, около 60 орудий, 250 пулеметов и 12 бронеавтомобилей.

Немцы и австрийцы также предприняли ряд мер по усилению своего влияния на Украине: первые в начале марта сформировали 1-ю дивизию «синежупанников» («Синюю дивизию»), вторые в мае — 1-ю Казацко-стрелецкую дивизию («Серую дивизию» — дивизию «серожупапников»). В апреле 1918 г. Военное министерство УНР и Генеральный штаб подготовили новый план организации армии на основе территориального принципа, и в соответствии с этим планом армия должна была состоять из 8 пехотных корпусов, 4 дивизий и 1 бригады конницы.

13 ноября 1918 г., накануне свержения власти Гетмана П.П. Скоропадского, лидеры Украинского национального союза учредили Директорию УНР во главе с В.К. Виниченко; командующим войсками (Головным атаманом республиканских войск) стал С.В.Петлюра.
В декабре 1918 г. армия была разделена на 4 армейские группы — Левобережную, Северную (Правобережную), Южную и Днестровскую (последние две в начале февраля 1919 г. были переброшены на антибольшевистский фронт).

Действующая армия Директории в начале 1919 г. состояла из Запорожского корпуса. Отдельного отряда Сичевых стрельцов (позднее — Осадный корпус Сичевых стрельцов), Днепровской, Черноморской, Селянской (или Киевской), Волынской и Подольской дивизий, Запорожской сечи, полка им. Ивана Франко, куреня 14 декабря.
После поражения в борьбе с большевиками в апреле 1919 г. армия Директории насчитывала всего 15 тыс. человек боевого состава.

Потерпев поражение в конце 1920 г., войска УНР оказались на территории Польши, где были сосредоточены в лагерях для интернированных, полностью сохранив военную организацию. Все они составляли одну армию, включавшую 6 пехотных, I пулеметную и I кавалерийскую дивизии, жандармскую бригаду, юнкерскую школу и запасные части обшей численностью более 8 тыс. штыков и сабель.

Летом 1919 г. территория, подконтрольная Директории, расширилась, и численность действующей армии УНР увеличилась. В ее составе были 35 тыс. штыков и 10 тыс. сабель при 149 орудиях, 28 гаубицах, 533 пулеметах, 9 бронепоездах, 6 бронеавтомобилях и 26 самолетах.


УКРАИНСКАЯ ДЕРЖАВА.

Избранный 29 апреля Гетманом Украинской Державы П.П. Скоропадский продолжил начатую еще Центральной Радой организацию регулярной армии. Но за весь период его пребывания у власти состав армии практически не выходил за рамки кадров частей и соединений.

24 июля был опубликован закон о всеобщей воинской обязанности. Согласно закону, армия мирного времени должна была состоять из 175 генералов. 14,9 тыс. офицеров и 249,1 тыс. других чинов. В ее состав планировалось включить 8 армейских корпусов, Сердюцкую дивизию, 8 корпусных конных полков, отдельную Таврическую пешую бригаду, 4 конные дивизии, 1 отдельную конную бригаду, 2 понтонных куреня. Кроме того, осенью должны были открыться Военная академия, 4 войсковые бурсы (т.е. бывшие кадетские корпуса). 2 военные школы офицеров для пехоты и по одной для конницы, артиллерии и технической службы.
К осени 1918 г. удалось сформировать только офицерские и унтер-офицерские кадры в корпусах, пехотных и конных дивизиях, в командном составе которых было много русских офицеров старой армии. В период гетманщины были реорганизованы Отдельная Запорожская и «Серая» дивизии, Отдельный отряд Сичевых стрельцов и вновь сформирована Сердюцкая дивизия (около 5 тыс. человек). В ноябре численность армии Гетмана доходила — вместе со вновь сформированными кадрами — до 60 тыс. человек.
Гетман оказывал также поддержку Белым армиям Юга России, помогая вербовке в них офицеров, снабжая артиллерийскими орудиями, боеприпасами и т.п. В октябре 1918 г. Скоропадский приказал начать формирование Особого корпуса (8 полков) из русских офицеров и юнкеров — уроженцев Украины, который должен был войти в состав армии. В начале ноября в крупных городах также стали создаваться добровольческие офицерские дружины. Кроме того, существовали еще 139 пеших и 86 конных местных охранных комендантских сотен, входивших в состав украинских вооруженных сил и выполнявших функции карательных отрядов.
29 апреля 1918 г. украинский флаг был поднят на судах Черноморского флота, базировавшихся в Севастополе и входивших в состав трех бригад линейных кораблей, бригады крейсеров, бригады гидрокрейсеров, дивизии миноносцев. Некоторые из них ушли позднее в Новороссийск, часть же осталась в Крыму. При Гетмане также были образованы морская пехота — Корпус морской обороны побережья Черного моря (3 полка морской пехоты неполного состава) и военно-морская авиация Черноморского флота (20 гидроаэропланов).

Штаб Гетмана и Собственный Гетмана Конвой имели особую кокарду — подобную общевойсковой, но с наложенными на нее двумя скрещенными булавами. С июля их личный состав носил жупаны защитного цвета с прикрепленными поверх обшлагов «чехлами»-треугольииками и краповой выпушкой по низу воротника и на погонах. Шаровары — серо-синие, у офицеров — с краповой выпушкой. Шапка — «мазепинка» — из черного меха, с выемкой спереди и белыми тульей и султаном.

Почти такая же униформа была введена для Сердюцкой (гвардейской) дивизии. Ее чины имели синюю выпушку по верхнему краю воротника жупана и выпушку прикладного цвета — по нижнему. Погоны рядовых были краповыми, оранжевыми и черными, у офицеров — общеармейские, но с подкладкой и просветами.
В форму сердюков входили серо-синие бриджи с выпушкой прикладного цвета и лампасами по цвету рода войск для офицеров и генералов. Фуражка — с серо-синей тульей, околышем прикладного цвета. Шинель — как в старой русской армии, но с прямоугольными, заостренными на одном конце петлицами прикладного цвета с синей выпушкой. Из всего утвержденного обмундирования сердюки получили только цветные погоны, петлицы и бриджи и частично — фуражки, имевшие вместо регламентированной кокарды-«зори» общевойсковую кокарду.

Для Лубенского Сердюцкого конно-казачьего полка, входившего в состав Сердюцкой дивизии, с 21 августа 1918 г. вводилась парадная, обыкновенная и повседневная (полевая) форма. Парадная форма включала синий мундир с такими же «чехлами» на обшлагах, разрезом сзади и 5 белыми жгутами на груди. Воротник, обшлага, карманы, борт и нижний край мундира обшивались белым галуном шириной 2 см. Погоны у рядовых были из белого шнура с петлей внизу, у офицеров — из серебряного жгута. Чакчиры — крановые, без гусарских «узлов» спереди, с белой выпушкой (или серебряным галуном). Шапка изготавливалась из белого меха, с таким же султаном, спереди — вырез и кокарда-«зоря», шлык — желтый с белой (серебряной) обшивкой. Фуражка — Лубенского гусарского полка Российской Императорской армии (т.е. с синей тульей, желтым околышем и тремя белыми выпушками). Гусарский кушак — бело-желтый.

ЗАПАДНО-УКРАИНСКАЯ НАРОДНАЯ РЕСПУБЛИКА


1 ноября 1918 г. во Львове была провозглашена Западно-Украинская Народная Республика (ЗУНР), в которую вошли территории Восточной Галиции, Буковины и Закарпатья. Ее вооруженные силы — Украинская Галицийская армия (УГА) — были созданы как из уже существовавших частей — Легиона Украинских Сичевых стрельцов, так и из вновь сформированных в ноябре-декабре того же года.
В основу ее создания была положена система всеобщей воинской обязанности. Первые части и соединения создавались без какого-либо определенного плана, помимо подразделений регулярных войск во многих местах прифронтовых областей крестьяне организовывали партизанские отряды.

К концу 1918 г. наиболее значительным боевым соединением являлась группа (3—5 куреней пехоты). В январе 1919 г. армия была реорганизована в 3 корпуса по 4 бригады (4 куреня пехоты каждая). Численность войск составляла в ноябре 1918 г. около 25 тыс. штыков и сабель при 40 орудиях, в январе 1919 г. — около 70 тыс. человек при 60 орудиях.
После поражения в войне с Польшей УГА отступила на восток и приняла участие в боях как с большевиками, так и с частями Вооруженных Сил на Юге России (ВСЮР). В ноябре 1919 г. УГА понесла большие потери в боях, а также от эпидемии тифа, и согласно договору с Главкомом ВСЮР А.И. Деникиным была включена в Вооруженные Силы на Юге России.

После отступления ВСЮР с территории Украины УГА вошла в состав Красной Армии как ЧУГА — Червонная (Красная) Украинская Галицийская армия. Она была реорганизована: корпуса переформированы в бригады, а бригады — в полки. В конце марта 1920 г. бригады были распределены между 12 и 14-й армиями и отправлены на фронт для борьбы с польскими войсками. 24 апреля 1920 г. 2-я и 3-я бригады перешли на сторону Действующей армии УНР, воевавшей вместе с поляками против красных. Большая часть их личного состдва была интернирована в польские лагеря. Те, кто избежал этой участи, попали в 5-ю Херсонскую дивизию армии УНР; им удалось пробиться в Закарпатье, где они были интернировали чехами. В результате часть военнослужащих УГА оказалась в польских лагерях, а некоторые — в армии УНР; последним удалось пробиться в Закарпатье, где их интернировали чехи.

Николай
Registered User




From: Воронеж
Messages: 1575

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 25-05-2012 22:51
 


Navy lieutenant R.O.Shramchenko and an employee of Staff Marine Division B.Glovatsky. Dressed in the form of the 1st Marine Regiment Hutsul. Filmed in mid-1919, Kamenets.

Рождение регулярной украинской морской пехоты современного образца приходится на 1918 год, а точнее, на время существования Украинского государства в форме Гетманата Павла Скоропадского (29 апреля — 14 декабря 1918 года).

Бывший генерал Российской Императорской Армии, а ныне Гетман Павел Петрович Скоропадский понимал важность такого рода войск как Морская пехота для повышения мощи вооруженных сил и обороноспособности государства. Как «Верховный Воевода Украинской Армии и Флота» он в первый же месяц своего пребывания у власти обратил внимание на необходимость создания службы Морской пехоты, тем более, что Украинская Держава имела весьма протяженную береговую линию по Черному и Азовскому морям (за исключениям Крыма). С оглядкой на это 23 мая 1918 года гетман Украины Скоропадский издал указ по Морскому ведомству «О начале формирования бригады Морской пехоты в составе трех полков для несения службы».
Задачей Морской пехоты было несение службы на побережье государства и военно-морских крепостях, а также, осуществление десантных операций. Бригада Морской пехоты, в соответствии с вышеупомянутым указом, делилась на три части. Одна из них должна была выполнять свои обязанности на территории от западной границы Украинского Государства до Сичавки; вторая — от Сичавки до Станиславова (современный Ивано-Франковск); третья — от Станиславова до Перекопа. Помимо основных задач, в обязанности полков Морской пехоты входила охрана имущества Морского ведомства. Этим же указом были назначены командиры полков и начальники отделов. На первом же этапе развёртывания бригады, прежде всего было начато формирование трех батальонов Морской пехоты в каждом из полков.
Начало именно такому составу частей Морской пехоты положил очередной указ Скоропадского по Морскому ведомству. В соответствии с ним, кадровый состав частей состоял из трех полков, каждый из которых состоял из трёх батальонов (укр. курень), а батальон вмещал в себя чертыре роты (укр. чота) Морской пехоты и одну пулеметную команду. Комендантом (позднее командиром) 1-го полка Морской пехоты стал майор (укр. войсковой старшина) Илларион Исаевич. Вскоре, указом Скоропадского по Морскому ведомству (и по Главному Управлению по делам особого состава флота), как вспоминал капитан-лейтенант Шрамченко: «Его Светлость Ясновельможный Пан Гетман всея Украины, Войск казацких и Флота 24 октября 1918 года в присутствии Своем в городе Киеве соизволил» повысить Исаевича до звания полковника с утверждением его на должности командира 1-го полка Морской пехоты.
Всеми делами Морской пехоты, которые не входили в полномочия Морского Генерального штаба, ведал отдел Морской пехоты при Главном штабе Морского Министерства. С начала создания отдела им заведовал руководитель вооружённых отрядов при гетманском перевороте 29 апреля 1918 года полковник В. Дашкевич-Горбацкий, а с 21 июля 1918 года (в соответствии с указом гетмана по Морскому ведомству) во главе отдела стал полковник Ястржембский.
15 июля 1918 года в соответствии с указом Скоропадского по Морскому ведовству для Морской пехоты была установлена форменная одежда пехотного образца с добавлением чёрного канта вокруг погон и якоря на них — золотого для старшин и подстаршин, жёлтого для рядовых (укр. казак). Вскоре Морские пехотинцы, как и все Военно-Морские Силы Украинского Государства, получили (в соответствии с гетманским указом по Морскому ведомству от 18 июля 1918 года) утвержденный Скоропадским новый Военно-морской флаг. Позднее, в 90-х годах XX века, этот флаг станет символом Военно-Морских Сил независимой Украины.
1 августа 1918 года в соответствии с указами Скоропадского по Морскому ведомству был назначен и оглашён старшинский состав всех трех полков Морской пехоты, а также назначен личный состав Управления береговой обороны юго-западного района Черного моря. Начальником береговой обороны юго-западного района Черного моря был назначен контр-адмирал Семен Семенович Фабрицкий.
Морские пехотинцы, как и все старшины и казаки, приносили присягу на верность Украинскому Государству (ее текст был утвержден соответствующим законом от 30 мая 1918 года), а также отвечали перед Законом о военной подсудности, который был утверждён Гетманом 30 мая 1918 года.
Кроме того, как и их коллегам из других родов войск Украинского Государства, Морским пехотинцам, в соответствии с утверждённым Гетманом 1 августа 1918 года Закона о политическо-правовом положении служащих Военного ведомства, запрещалось «входить в состав и брать участие в каких-либо союзах, кружках, товариществах, партиях, союзах, комитетах и иных организациях, имеющих политических характер».

31 августа 1918 года Совершенно секретный приказ по Морскому ведомству определил полную дислокацию всех частей обороны Черного моря и побережья юго-западного района.[1] При этом части морской пехоты размещались следующим образом:

* Одесса:
Управление Корпуса морской охраны,
Штаб 1-ого района морской охраны,
Штаб 1-ого полка морской пехоты,
Штаб 1-ого эскадрона морской кавалерии,
Телеграфный и телефонный взводы морской пехоты. (Всего ок. 300 человек).

* Николаев: Штаб 2-ого района морской охраны,
2 батальона 2-ого полка морской пехоты,
2-ой артиллерийский батальон,
Телеграфный и телефонный взводы морской пехоты. (Всего ок. 1200 человек, 8 орудий).

* Очаков: 1 батальон 2-ого полка морской пехоты,
1-ый артиллерийский батальон,
Штаб 2-ого эскадрона морской кавалерии,
Полурота саперов и мотоциклетная команда (Всего ок. 800 человек, 12 орудий).

* Херсон: Штаб 3-его района морской охраны,
Штаб 3-его полка морской пехоты.

* Перекоп: Штаб 3-его эскадрона морской кавалерии.

В октябре 1918 года на службу в ряды Войска Украинского должны были быть призваны новобранцы 1899 года рождения, однако, из-за внутренне и внешне политической ситуации осенью 1918 года набор призывников был отложен на более позднее время.Части морской пехоты УНР были представлены 1-ым Гуцульским и 2-ым Надднепрянским морскими пехотными полками, бронепоездом «Черноморец». Принимали участие в обеих Зимних походах армии УНР.

Николай
Registered User




From: Воронеж
Messages: 1575

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 01-06-2012 00:02
 
Пробежимся по кокардам Центральной Рады, Гетмана и Петлюры.
sammler.ru/index.php?showtopic=52889







Приведенные щиты - это знак Михаила Архистратига, введенный в качестве кокарды в конце декабря 1917 г. Носился и в первые дни власти гетмана Скоропадского. Известны вариации в виде щита и овала.
Пример:



Кокарда образца января 1919 г.

Путь к Идентификации этой награды эпохи освободительной борьбы был длинный и увенчался успехом благодаря настойчивой работе коллекционеров и специалистов-историков. Попав в коллекцию известного краеведа-сборщика Степана Пахолки из Львова, эта награда так и оставалась одним из "неопознанных" экспонатов его коллекции. Многие специалисты (да и сам владелец раритета) склонялись к мысли, что по внешнему виду и функцииональному назначению это была именно кокарда. Высказывались предпредположения, что учитывая форму трезубца, который несколько отличался от государственного герба Украинской Народной Республики и имел маленький крестик над центральным острием, это кокарда, вероятно, появилась в воинских частях Украинского Государства во времена гетмана Скоропадского.
Однако документальные свидетельства Центрального государственного архива высших органов государственной власти и органов государственного управления Украины (далее - ЦДАВО Украины) не только опровергли это мнение, но и позволили с точностью датировать возникновение этой награды.
В результате антигетманского восстания в конце ноября 1918 г. войска Директории захватили Киев и восстановили власть УНР. Сразу же началась разработка новых знаков различия для армии УНР. Однако, в соответствующем приказе от 8 января 1919г. кокарды не было. Она была регламентирована специальным приказом по армии от 26 января 1919г. по числу 31. Цитируем этот документ: "Приказ Войску У.Н.Р.
ч. 31
26 января 1919 г. (По Главного интендантского управления)
Приказываю всем войске У.Н.Р. носить кокарду согласно прилагаемому рисунку. Длину имеет 36-37 мм, ширину - 26-27 мм, штампованная, с выпуклостью в 1 или 1,5 мм. Из желтого металла, голубым полем. На середине голубого поля Герб Украины с крестом. На всех четырех сторонах имеется крест по голубой точке. В низу двух трехчастий такого же цвета точки, посередине которых с другой стороны выдавлено в каждой по маленькой точке желтого металла. Вверху два голубых завитки. С противоположной стороны имеется две прицепки для прикрепления кокарды. Военный Министр Атаман Греков "
(ЦДАВО Украины. - Ф 1078. - Оп. 1. - Спр. 1-а, - Арк. 63).

Этот документ остался без внимания исследователей и многих, что называется, сбил с толку. Не найдя его в фондах Военного министерства УНР, П.В.Сергийчук, например, поставил под сомнение вообще его существование и назвал приказ № 31 "ошибочным" (см. газету "Народная армия", 1992, 22 апреля). Что же, оказывается проще обойти неизвестный факт, чем дать ему объяснение, даже если этот факт упорно подтверждают другие документы. Так, в приказе по армии УНР от 24 апреля 1919 г., подробно регламентировалась знаки различия старшин и казаков, содержалась ссылка на приказ числом 31 от 26 января 1919
Кокарда образца января 1919 просуществовала в армии УНР полгода. Приказом от 30 июня 1919 г. (ч.32) был введен новый образец кокарды - круглой, с зубце-подобными лучами вроде кокарды, утвержденной 17 мая 1918 г. (См. Клейноды Украины: из истории государственной и национальной символики. Комплект цветных художественных сувенирных открыток. - М., 1991. - Лист. 25,27). Поскольку в архивном деле, где содержался приказ № 31, рисунок кокарды отсутствовал, все попытки реконструировать эту награду за ее описанием оказались тщетными. Потому оставался один путь - найти оригинал, который, к счастью, оказался в коллекции С. Слуги. Так сотрудничество коллекционера и историка увенчалась успехом. В фалеристическом наследии Украины стало меньше на одну загадку. Итак, отличие, что иллюстрируется, является кокардой для старшин и казаков армии УНР, которая существовала в армии с января по июнь 1919г.
Виктор Бузало
(Киев)





С сайта: sammler.ru/index.php?showtopic=39459

Николай
Registered User




From: Воронеж
Messages: 1575

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 01-06-2012 01:06
 
Бойцы-галичане.



Фрагменты крупно: sammler.ru/index.php?showtopic=26714

Летчик Украинской Галицкой армии Петр Ткачук с аппаратом "Бранденбург".



Николай
Registered User




From: Воронеж
Messages: 1575

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 04-06-2012 23:29
 
Вскоре за тем появился долгожданный украинский полк, сформированный германцами в Ковеле. Это были молодец к молодцу. Рослые, с чисто немецкой выправкой, одетые в новые синие жупаны и в серых шапках, они с внешней стороны не оставляли желать лучшего. Но, как и надо было ожидать, внутренняя сторона не соответствовала внешней; и это войско сразу оказалось ненадежным. В первый раз, когда их послали против большевиков, они целиком передались им, и в Киев вернулись лишь офицеры и унтер-офицеры (германцы).

Ф.Н.Безак. Воспоминания о Киеве и о гетманском перевороте // Верная гвардия. М., "Посев", 2008. С.408

Гетманець/ /Hetmanec
New User




From: Che )
Messages: 14

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 07-06-2012 18:13
 


Картинки из книги И.Я. Хомы "Січові Стрільці".

Гетманець/ /Hetmanec
New User




From: Che )
Messages: 14

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 07-06-2012 18:15
 
1)Сотник Групи або Корпусу Січових Стрільців
2)Гетьманські похідні погони (введені наказом від 15 червня 1918 р.)
3) Хорунжий Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців,зима 1917-1918 р.
4) Вартовий Центральної Ради з 1-го полку Січових Стрільців ,весна 1918 р.
5) Стрілець Окремого Загону Січових Стрільців або 1-ї дивізії Січових Стрільців , листопад 1918 - січень 1919 р.

Николай
Registered User




From: Воронеж
Messages: 1575

 Ukrainian Armies/ 1917-1920
Sent: 07-06-2012 20:16
 
Спасибо ув. Гетманцу за картинки, а теперь я выложу давно уже отсканированную работу М.Чмира.

ВІЙСЬКОВІ УРЯДОВЦІ ТА АДМІНІСТРАТИВНІ СТАРШИНИ АРМІЇ УНР 1919-1922 pp.: ОДНОСТРОЇ, ВІДЗНАКИ, РАНГИ

Категорія урядовців військової офіції (1) або військових урядовців, дісталася українській армії періоду 1917-1921 pp. «у спадок» від російської. У військовому відомстві Російської імперії ряд посад заміщався не офіцерами, а цивільними службовцями, які офіційно називалися «військовими чиновниками» або «класними чинами військового відомства», з початку XIX ст. кількість цивільних чиновників у військовому та військово-морському відомствах і навіть власне в армії та на флоті значно зростає і на кінець століття досягає понад 9 тис. чол. (на 5 військових офіцерів припадав 1 чиновник) (2). Військові чиновники іменувалися цивільними чинами і носили особливу форму з погонами, відмінними від офіцерських.

За Центральної Ради для військових урядовців («вільнонайнятих служачих військової офіції») замість чинів було встановлено класність посад (IV-XI класи). Урядовець IV класу відповідав за класом посади отаману бригади, V класу — полковнику, VI класу — осаулу, VII класу — курінному і сотенному, VIII класу — півсотенному. IX клас призначався для урядовців, які не володіли українською мовою, а X та XI класи —для писарів I та II розрядів відповідно (наказ Військовій Офіції Української Народної Pecпyбліки від 24 квітня 1918 р. ч. 11 в) (3).

Під час правління Гетьмана П.Скоропадського, наказом Військовій Офіції Української Держави (ВОУД) від 27 липня 1918 р. ч. 363 всім військовим урядовцям України було повернуто «ті ранги й стани, які вони займали до большовицького перевороту,» запроваджено нові ранги (4) (Ранговий, Дорадчий, Адміністратор; Старший Дорадчий, Старший Адміністратор; Державний Ранговий, Державний Дорадчий, Державний Адміністратор), в які мали бути перейменовані всі військові урядовці, що перебували на службі у військовій офіції і мали російські чини або відповідний термін вислуги і право на них. Форма одягу військових урядовців мала бути оголошена окремо (5).

Після приходу до влади Директорії, наказом Головної Управи Війська УНР (ГУВУНР) від 8 січня 1919 р. ч. 28, для старшин, урядовців та козаків Армії УНР встановлюється нова уніформа: звичайна похідна і парадна. Звичайна похідна уніформа була розроблена за зразком 1-ї Козачої Стрілецької («Сірожупанної») дивізії: жупан і шаровари-бриджі «сивого» сукна, сіра барашкова шапка зі шликом, чорні чоботи. Парадний однострій складали «синій жупан історичний,» обшитий срібним брузументом, широкі червоні шаровари, чорна барашкова шапка з сукняною вставкою і білим султаном, чорні чоботи6. Рід зброї визначався на звичайній похідній формі кольором петлиць жупана, кантів на жупані і шароварах та шлика; на парадній — кольором петлиць, кутових клапанів на рукавах жупана, поясу, сукняної вставки на шапці: піхота — малиновий, артилерія — червоний, кіннота — жовтий, інженерні і технічні частини — чорний, штаби і всі головні управління — краповий, санітарні інституції — коричневий, ветеринарні інституції — фіолетовий, повітряний флот — чорний, Генеральний штаб — білий, корпус військових топографів — синій. На петлицях жупана, комбінаціями стрічок різної ширини (10 мм завширшки для отаманів, 4-5 мм завширшки для решти старшин) та зірок, мали позначатися «ранги по посадам.» Військові урядовці отримали «ранги по посадам,» аналогічні старшинським, але з додаванням епітету «адміністративний:» адміністративний Хорунжий, Сотник, Курінний, Військовий Старшина, Полковник. Виняток становили лише «ранги по посадам» отаманів: адміністративний Отаман, адміністративний Отаман Управління, адміністративний Отаман Головного Управління (7). Проте, виконати цей наказ, очевидно, так і не вдалося.

Питання про однострій військових урядовців було вирішено лише влітку 1919 р. На той час в Армії УНР вже існували т.зв. «степені» козаків, підстаршин та старшин (наказ військам Дієвої Армії УНР від 9 квітня 1919 р. ч. 80) (8) та нова похідна уніформа: кашкет, френч і штани захисного кольору та сіра шинель-чумарка (наказ ГУВУНР від 24 квітня 1919 р. ч. 276) (9). Дану уніформу було дещо змінено та доповнено наказом ГУВУНР від зо червня 1919 р. ч. 32. Цим же наказом оголошувався опис уніформи для урядовців військової офіції (10). Всі її предмети (кашкет, френч, штани й шинель) мали виготовлятися з чорного сукна. Приналежність до певного роду зброї визначалася кольором околиша кашкета і прямокутних петлиць (3,5 см завширшки і 5 см завдовжки) на шинелі, а також «спеціальними знаками» (емблемами) на петлицях. Наказом ГУВУНР від 24 квітня 1919 р. ч. 276 було встановлено такі кольори за родами зброї: піхота — блакитний, кіннота — жовтий, артилерія — червоний, технічні війська — чорний, залізнично-технічні війська — зелений, авіаційно-повітряні війська — краповий, штаби та управління — малиновий з білим кантом, старшини Генерального штабу — оксамитно-чорний з білим кантом, інтендантський корпус — темно-блакитний, санітарні частини — коричневий, ветеринарні частини — фіолетовий (11).

Класи посад позначалися відповідною кількістю широких ( 1 2/З см) чи вузьких (2/3 см) срібних галунів на обшлагах рукавів мундира. Так, урядовці X і IX класів мали 1 вузький галун, VIII класу — 2, VII класу — 3; урядовцям VI, V, та IV класів належали від 1 до 3 широких галунів відповідно. Відстань між галунами дорівнювала їх ширині (12).

Кашкет відповідав зразку, встановленому для старшин і козаків наказом ГУВУНР від 24 квітня 1919 р. ч.276 та доповненому наказом ГУВУНР від зо червня 1919 р. ч.32, і відрізнявся лише кольором. Трапецієподібний козирок міг бути сукняний або шкіряний. Підборідний ремінь —шкіряний, з двома однозубими пряжками, мав кріпитися до околиша за допомогою металевих ґудзиків (13). Кокарда — загальновійськова, за наказом ГУВУНР від зо червня 1919 ч.32 (кругла, з золотим Державним гербом на блакитному полі у центрі і радіальними променями), ймовірно, на практиці могли використовуватися також кокарди за наказом ВОУД від 6 червня 1918 р. ч. 20714 (подібна до вищеописаної) та за наказом війську УНР від 26 січня 1919 р. ч. 31. Остання виготовлялася з жовтого металу і мала форму овалу, з прикрасами у вигляді блакитних «завитків» і «крапок», у центрі, на блакитному полі розміщувався «герб України» з хрестом (15).

Похідний мундир (френч) — однобортний, з відкладним коміром і застібкою на чотири чорні кістяні ґудзики. Кишені накладні, дві на грудях і дві бокових, з байтовими складками та фігурними клапанами, що застібалися на ґудзики. Вузькі клиноподібні погони (1 вершок 4,4 см завширшки) з мундирного сукна, нижнім кінцем мали пришиватися, верхнім — застібатися на ґудзик (16). Мундир мав носитися з сорочкою і краваткою та підперезуватися жовтим шкіряним поясом з металевою однозубою пряжкою. Штани могли бути або крою напівгаліфе з легким бриджем, як у козаків та старшин, або довгими (17).

Шинель мала бути «згідно додаваемого малюнку,» який нам розшукати не вдалося. Проте, можна припустити, що вона відповідала зразку, встановленому наказом ГУВУНР від зо червня 1919 р. 4.32 для старшин (двобортна, з застібкою на чотири ґудзики) (18) і відрізнялася лише кольором. Як вже зазначалося вище, на комірі мали розміщуватися сукняні петлиці, кольору за родом зброї, з відповідними емблемами (19). Останні, згідно до наказу ГУВУНР від 24 квітня 1919 р. ч. 276, могли виготовлятися з жовтого металу чи сукна або наноситися жовтою фарбою через трафарет (20). Погони мали бути такі самі, як на френчі. Відзнак класів посад на шинелі не передбачалося.

У фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України нам пощастило натрапити на вельми цікавий документ, який не лише підтверджує носіння вищеописаної уніформи, а й відображає ставлення до неї з боку деяких сучасників. Йдеться про статтю під назвою «Крок назад» за підписом «Сірячок,» подану до газети «Стрілець» (орган Начальної Команди Галицької Армії), але, очевидно, не надруковану. Гадаємо, документ вартий того, аби навести його тут повністю, зi збереженням всіх мовних та стилістичних особливостей:

«Лиш з проведенням в життя нової уніформи для старшин і Військових урядовців Арміі У.Н.Р. помічається та велика ріжниця, котра лягла, як в самий покрой френча, так і в рангови відзнаки.

На малюнках це не кидалось так в очі, но в натурі ця нова уніформа для старшин та Військових урядовців дуже ріжниться одна від другої.

Для перших ця уніформа виявляє звичайний френч з своеобразними на рукавах галунами викрутасами та кольоровими клапанчиками, з стоячим коміром, з петлицями та збройовими відзнаками на них, а другим своеобразний френч з коміром пінжачного покрою до крохмальовоі білизни (телизетки й коміра) при, можливо думати, ріжно-кольорових гальштуках і галунними емужками навкруги рукавів, для визначення рангів.

На скільки ця уніформа в житті не відповідає Військовим урядовцям, не тільки як похідна уніформа, но і для службово¡ праці, що й казати не приходиться. Все це зроблено, щоби поділити військову людність на дві категорії.

Зі всього цього видно, як нашими фаховцями знищуються демократични прінципи; як знову возглавляеться одна каста військовоі людности над другою, працюючою в тих же суворих обставинах, поруч одна з другою, як в муштрових частинах, так і в ріжних штабах і Управліннях, на однакових посадах, сидячи на одних скам'ях. На протязі минулої війни ми бачили Урядовців наріжних Старшинських посадах, як-то: Командіри гарматних парків, начальники ріжних гарматних та інтендантських склепів, Iнстiтуцій, обозів, команд, помішників Етапних Комендантів, помішників Повітових Військових Начальників, Ад'ютантів запасових частин, Паркових Бригад та дівізіонів і багато инших, а про ріжні штаби, Окружні й Головні інстітуціі можливо лиш додати, що там сидять теж урядовці, рядом зі старшинами, і вони e люди діла й опита при спільній праці межи ними нема поділу, в праці вони друг другу помагають, друг дружку розуміють і казалось би, що все гаразд, що це одна семья, рідні люди. Но ні їх уніформою відділяють не по здібністі до праці, не по заслугам ix опиту і розуму, а по кастовим принципам, спадково принятими, так званими «фаховцями,» від бувшого російського бюрократизму, знову викинувши Урядовців зі своеі среди, давши ім ганебну не військову уніформу.

Як то кажуть: «На тобі небоже, що мені не гоже,» це e наслідок якогось здиковіння, инакше ні що друге не могло примусити виробити собі відміни від своіх же соратників по загальній праці і недолі, котра казалось би, повинна була дати за останній час страждань толчок для об'єднання військової людности, хоть в інтелігентній іі часті, бо зближення ix з демократичними елементами нашого громадянства, бачимо не буде, хотя ж цього в Pecпубліканській Українській Армії казалось би не повинно бути.

Тут не повинно бути обокремившогося панства. Ми повинни створити єдність волі, єдність думки і найбільшу силу стримлінь до єдиної мети — до збудування незалежно¡ Українсько¡ Народньоі Республики, опираючись весь час на своі сили, та на трудові маси нашого народу, і серед всіеі інтелігентно¡ військової людности Українсько¡ Армії повинни бути братерство, рівенство і солідарність Військового творчого погляду, так необхідного Украіні для позбавлення від віковічного ворога щоб Українській нарід мав право бути господарем на своій землі, а виходить що Військові Урядовці до цього часу в своій рідній арміі зтворенній на рідній ім батьківщині залишаються пасинками, непризнаненними собі рівними, як той наймит, котрому кажуть: «Роби-роби, а своїм себе в семь¡ не рахуй.»

Так не вбивайте в них їхнього національного почуття, їхнього військового достоїнства і дайте й İM правне й моральне зрївнання, тоді буде певне досягнена найбільша коордінованність і залізна організація всіх без винятку наших сил, тоді ми зміцнієм на добрий десяток тисяч лучших робітників України, котри ніколи не рахували для себе часами робочого дня, а коли буде проведена ця маленька уступка в бік достойних цього, військових тружеників, як не забаром ми знову зміцнієм новим напливом найлучшоі часті України, молодої інтелігенції, котра тоді сама забажае єдиного національного політичного фронту і тісного співробїтництва, уникаючи кастових суперечок котрі вели Україну до розпаду і деморалізації, а не до зміцнення молодої Республики.

З часу коли об'єднались Арміі обох частин Українсько¡ Народньо¡ Республики це необхідно скорше провести, бо в галицькій арміі такого ганебства нема, над такими же співробітниками, яке широким кроком почало провадитись в будуемій Украінській Арміі, чим дано змогу зблизитись інтелігенції обох Армій і земель, чи областей, впливом іі в ряди військової людности, яко рівних меж собою, но лиш під назвістком: «Старшина муштрова, та Старшина адміністративна,» но не місце слову «Урядовець» в війську.

В біпьшісті закордонних Армій цього нема, а в инших хоть і e але не в такій формі.» (21)

Навесні 1920 p.,, в Армії УНР запроваджуються нові ранги (наказ Головної Команди Війська УНР (ГКВУНР) від 12 березня 1920 р. ч, 8) (22) та нова похідна уніформа старшин, козаків та урядовців, опис якої було оголошено наказом ГУВУНР від зо березня 1920 р. ч.1623. 16 квітня 1920 р. цю уніформу затвердив Головний Отаман С.Петлюра, всім військовослужбовцям було наказано одягнути нові відзнаки до 1 травня 1920 р. (наказ ГУВУНР від 20 квітня 1920 р. ч.24) (24).

Однострій старшин та козаків було розроблено на основі уніформи, встановленої наказом ГУВУНР від 24 квітня 1919 р. ч.276, зміненої та доповненої наказом ГУВУНР від зо червня 1919 р. ч.32 (302). Крій мундира залишився практично незмінним, натомість рангові відзнаки стали розміщуватися на петлицях з xapaктерним вирізом у задній частині. При їх розробці за основу було взято систему спрощених рангових відзнак (комбінації жовтих сукняних чи металевих «крапок» та вертикальних смужок на комірі френча), встановлених наказом ГКВУНР від зо липня 1919 р. ч. 113 (оголошений у наказі ГУВУНР від 5 вересня 1919 р. ч.160). «Крапки» було замінено на зірки, а смужки стали розміщуватися горизонтально, у новій уніформі з'явився також нарукавний знак — Державний герб кольору роду зброї, вперше запроваджений тим-таки наказом ГКВУНР від зо липня 1919 р. ч. 113.

Однострій військових урядовців (кашкет, френч, штани й шинель) був наближений за зовнішнім виглядом до старшинського, але мав виготовлятися, по можливості, з чорного сукна. На рід зброї вказував колір околиша кашкета, петлиць мундира й шинелі та Державного герба на рукаві, гіриборні кольори, встановлені наказом ГУВУНР від 24 квітня 1919 р. ч. 276, залишилися без змін, було лише додатково запроваджено колір для Юнацьких шкіл — блакитний з білим кантом.

Відтепер урядовці мали особливі персональні ранги. Робочi матеріали, що збереглися, дозволяють частково відтворити процес їх розробки. Спочатку система рангів мала виглядати так: «кандідат на ранг, ранговий, секретарь, дорадчий, булавний секретарь, булавний дорадчий, генеральний ранговий, генеральний секретарь, генеральний дорадчий.» (25) Як бачимо, деякі назви рангів (ранговий, дорадчий) було запозичено з досвіду Гетьманату. Очевидно, пізніше «секретарь» було вирішено замінити на «адміністратор,» про що свідчать відповідні поправки (26). Відзнаки рангів розміщувалися на петлицях приборного сукна 3,5 см завширшки і 5 см завдовжки, які відрізнялися від петлиць старшин і козаків там, що не мали вирізу у задній частині. Подібні петлиці мали носити також нестройові козаки та підстаршини. Конкретний ранг визначався комбінаціями металевих чи вишитих п'ятикутних зірок, Державних гербів та вишитих чи брузументних смужок — срібних (Генеральний штаб та вищі штаби до штабу бригади включно, інтендантський корпус, технічні війська, санітарні і ветеринарні частини) чи золотих (решта родів зброї). Смужки, на відміну від старшинських відзнак, розміщувалися вертикально. Кандидат на ранг відповідав підхорунжому і мав на петлиці одну смужку. Ранговий, адміністратор і дорадчий прирівнювалися відповідно до хорунжого, поручника й сотника і мали, окрім смужки, від 1 до з зірок, що розміщувалися «трикутником». Ранги булавного адміністратора і булавного дорадчого відповідали підполковнику та полковнику й позначалися 2 і 3 смужками. Генеральний ранговий, генеральний адміністратор і генеральний дорадчий мали носити на петлицях зображення Державного герба, розташованого під кутом (генеральний ранговий), та 1-2 зірки обабіч нього (27). Вони відповідали генерал-хорунжому, генерал-поручнику і генерал-полковнику. Дана система розрізнення рангів відрізнялася від системи, яка використовувалася на відзнаках старшин, лише способом розташування смужок і гербів, в цілому, відзнаки урядовців нагадували спрощені відзнаки старшин та козаків, встановлені наказом ГКВУНР від зо липня 1919 р. ч.113 з тою різницею, що замість «крапок» використовувалися зірки. Окрім відзнак рангів, на петлицях могли розміщуватися номери окремих частин (піхотний курінь, гарматний чи кінний полк) арабськими цифрами, абревіатури інституцій (наприклад, ВМ — Військове Міністерство). Урядовці, які проходили службу у штабах з'єднань, мали носити на петлицях їх номери римськими цифрами та літери ШД (штаб дивізії), ШБ (штаб бригади) чи ШЗБ (штаб запасної бригади) (23).

Влітку 1920 p. систему рангових відзнак було дещо вдосконалено. На пропозицію Військового Міністра, Генштабу полковника В. Сальського (доповідь Головному Отаману ч. 142) (29), було видано наказ ГУВУНР від 16 червня 1920 р. 4.140, за яким Державний герб на петлицях генералів мав вміщуватися у лавровий вінок, а ранги позначатися 1-3 зірками. Ці зміни стосувалися та- кож відзнак генерального рангового, генерального адміністратора і генерального дорадчого (30).

Кашкет («англійського зразку») відрізнявся від кашкета старшин та козаків лише кольором. До околиша за допомогою ґудзиків (шкіряних, кістяних чи металевих з Державним гербом) мав кріпитися підборідний ремінь — сукняний, шкіряний або, за старшинським зразком, «з крученого брузументу» — золотого чи срібного, відповідно до відзнак на петлицях. Кокарда — за наказом війську УНР від 26 січня 1919 р. ч.31.

Похідний мундир (френч) — однобортний, зі стоячо-відкладним коміром і застібкою на п'ять кістяних, шкіряних чи металевих ґудзиків. Кишені накладні, дві на грудях і дві бокових, з бантовими складками. На лівому рукаві — сукняний чи нанесений фарбою Державний герб, 2 вершка завдовжки і 1,5 вершка завширшки, кольору за родом зброї. Погонів на френчі не передбачалося. Штани мали бути крою бридж, як у старшин та козаків, проте дозволялося також носіння довгих штанів навипуск до черевиків. Таким чином, новий мундир військових урядовців відповідав зразку, встановленому для старшин, і відрізнявся, окрім кольору, лише петлицями і відсутністю погонів. Те саме стосувалося й шинелі, на лівому рукаві котрої також мав розміщуватися Державний герб (31).

В подальшому система рангів військових урядовців зазнала деяких змін. Наказом ГКВУНР від 13 вересня 1920 р. 4.031 «в зміну і пояснення всіх попередніх наказів про ранги військових урядовців Армії У.Н.Р.» та в додаток до наказу ГКВУНР від 12 березня 1920 р. 4.8, встановлювалася порівняльна табель рангів, згідно до якої було наказано перейменувати всіх урядовців, що служили в Армії УНР (див. таблицю на стор. 128).

Необхідно зазначити, що на протязі кількарічної національно-визвольної боротьби, правове положення урядовців військової офіції так і не було остаточно врегульовано ані законодавчим, ані адміністративним шляхом. Спробу такого врегулювання було здійснено вже після інтернування Армії УНР на території Польщі. 9 жовтня 1921 р. Головний Отаман с. Петлюра та Військовий Міністр генерал-хорунжий в. Павленко підписали наказ ГКВУНР ч. 61, згідно з яким, «стосовно до старшинського корпусу», створювався т. зв. «Вспомоговий корпус старшин», що мав складатися з військових лікарів, військових ветеринарів, військових урядовців та урядовців військового часу, які мали класні ранги (32). Військові урядовці та урядовці військового часу отримали назву «адміністративні старшини» і мали бути перейменовані у відповідні старшинські ранги з додаванням епітету «адміністративний» (адміністративний поручник, адміністративний підполковник і т. п.). Урядовці військового часу, які не мали класних рангів, а також кандидати на класні посади, перейменовувалися в адміністративних підхорунжих. Перейменування урядовців, які перебували на дійсній українській військовій службі, мали провадитися наказами командирів дивізій та осіб, рівних з ними у правах, за їх відповідальністю. Положення про підвищення в рангах старшин Вспомогового корпусу передбачалося оголосити окремо (33).

Даний наказ був сприйнятий в армії неоднозначно. При його підготовці з незрозумілих причин було відхилено значно досконаліший проект, розроблений, на виконання директиви Головного Отамана, у Персональній управі Військового Міністерства, у доповіді на ім'я Військового Міністра, начальник управи, генерал-хорунжий М. Удовиченко, вказав на цілий ряд суттєвих недоліків, які, на його думку, мав наказ ГКВУНР 4.61. Зазначалося, зокрема, що назва «адміністративний старшина» є «недосягаюча цілей правного стану бувших урядовців Армії, бо все одно вони не були б в очах старшинського суспільства — старшинами, а видатні поводирі руху військових урядовців заявили мені, що ця назва є не більш, як «захистна броня» від муштри старшинської. З другого боку цілком військовим адміністративні посади зак[ри]ваються для хорих, інвалідів і здатних до цеї праці муштрових старшин» (34). Недоцільним визнавалося включення до Вспомогового корпусу як колишніх урядовців, так і військових лікарів та ветеринарів, оскільки «праця в бойових обставинах лікарів инакша від адміністративної, яка цілком проходе в канцеляріях і Штабах» (35). Значним недоліком наказу ГКВУНР ч. 61 було, на думку генерала М. Удовиченка, також те, що, згідно до нього, «всі урядовці перейменовуються огульно в старшини адміністратiвнi і нічого не зазначено в якому стані лишається підстаршини, які займають адміністративні посади в більшости керовничогo змісту» (36). Несхвально відгукнувся про наказ ГКВУНР ч.61 і Генеральний інспектор Армії УНР, Генштабу генерал-хорунжий О.Удовиченко. У його рапорті на ім'я Військового Міністра від 16 листопада 1921 р. ч.24, відмічалося, що цей наказ «по своїй істоті абсолютно не відповідає духу і потребам Армії і викликає ряд надзвичайно важких непорозуміннь» (37). З огляду на це, Генеральний інспектор прохав припинити проведення його в життя. Резолюція Військового Міністра, генерал-хорунжого А.Вовка, від 31 січня 1922 p., була наступною: «Наказ Гол[овної] К[оманди] В[ійська] від 9/Х-21 р ч. 61 як підпис[аний] П. Гол[овним] От[аманом] та бувш[им] Військовим] мін[істр]ом не може бути припинений, належить до виконання. Цілком поділяю думку Ген[ерального] інспектора що до переіменов[ання] в админістративні] старш[ини]. Цю справу як вирішену в адміністрат[ивному] порядку треба вважати тимчасовою. Остаточно й грунтовно це питаня мусить розвязатись в комісії по утвор[енню] Стал[ого] полож[ення] прох[одження] служби Наказ Військовому] Мін[істерству] ч 212» (38). Цей наказ було видано 22 грудня 1921р. Згідно до нього, при Персональній управі Військового Міністерства утворювалася Комісія по виробленню сталого статуту проходження служби в Армії УНР. Її головою було призначено генерал-хорунжого В.Ольшевського. Одним з найважливіших завдань комісії, зокрема, IÍ секції, було остаточне врегулювання питань, пов'язаних з системою рангів, доповнення її рангом, відповідним рангу майора у західноєвропейських арміях. Під час її роботи постало питання і про ранги адміністративних старшин. Так, у листі від 23 січня 1922 р. до начальника Персонально! управи Військового Міністерства, командир Окремої Кадрової бригади Кордонної Охорони генерал-хорунжий О.Пилькевич, поряд з іншими міркуваннями щодо удосконалення проходження служби в Армії УНР, запропонував «одмінити ті-ж назвиска рангів, що й старшин муштрових, а дати їм (адміністративним старшинам — М.Ч.) якісь другі» (39)

Новi рангi войсковiх урядовцiв

I. Генеральні урядовці
Генеральний радник
Генеральний лавник
Генеральний ранговий
II. Старші урядовці
Радник
Дорадчий
III. Урядовці
Адміністратор
Лавник
Ранговий
IV. Кандидат на урядовий ранг
Підранговий

Рангi старшiн армії УНР

I. Генеральна старшина
Генерал-полковник
Генерал-поручник
Генерал-хорунжий
II. Булавна старшина
Полковник
Підполковник
IIІ. Молодша старшина
Сотник
Поручник
Хорунжий
IV. Кандидат на старшинський ранг
Підхорунжий

Росiйськи чины

Действительный тайный советник
Тайный советник
Действительный статский советник
Статский советник и Коллежский советник, имеющий более 5 лет старшинства.
Коллежский советник, не имеющий 5 лет старшинства, Надворный советник, имеющий 4 года старшинства.
Надворный советник не имеющий 4-х лет старшинства в чине Коллежского ассесора, Титулярный советник, имеющий больше 2-х лет старшинства.
Титулярный советник, не имеющий 2-х лет старшинства, Коллежский секретарь.
Губернский секретарь,
Коллежский регистратор.
Кандидат на класную должность, Обер-фейерверкер и чиновник, не имеющии класного чина.

У травні 1922 р. головою комісії став генерал-хорунжий М. Янчевський, а II секцію очолив полковник П. Шандрук. Очевидно, саме під його керівництвом, або ним самим, було розроблено проект розділу І («Про ранги військової офіції») частини ІI майбутнього Закону про проходження служби в Армії УНР (40). Проектом передбачалися два роди рангів для осіб, що служать у війську: ранги військові і ранги урядовців військової офіції. Військові ранги мали поділятися на п'ять ступенів: козаки (козак, ланковий); підстаршини (молодший підстаршина, старший підстаршина, сотенний підстаршина, прапорний (41), підхорунжий (42)); бунчукові старшини (хорунжий, поручник, сотник); булавні старшини (осаул, підполковник, полковник); генеральні старшини (генеральний хорунжий, генеральний осаул, генеральний полковник). Ранги військових урядовців 1 і 2 ступеня мали бути аналогічними відповідним військовим рангам (лише спосіб носіння відзнак мав бути іншим), тоді як ранги з, 4 і 5 ступеня передбачалися відмінними від військових: бунчуковий писар Пі ранги, бунчуковий писар II ранги, бунчуковий писар І ранги; булавний писар III ранги, булавний писар II ранги, булавний писар І ранги; генеральний писар ІІІ ранги, генеральний писар II ранги, генеральний писар І ранги (43). Очевидно, цей проект було відхилено. В подальшому основну увагу було зосереджено на питаннях, пов'язаних з майбутнім запровадженням в Армії УНР рангу осаула.

Таким чином, розвиток однострою та відзнак військових урядовців протягом 1919-1920 pp. був нерозривно пов'язаним з розвитком однострою та відзнак старшин та козаків Армії УНР і, по суті, був похідним від останнього. Найхарактернішою рисою цього розвитку був пошук оптимального співвідношення спільного та відмінного у одностроях урядовців та старшин.

1. Термін «військова офіція» відповідав російському терміну «воєнное ведомство.»
2. Шепелев Л.E. Чиновный мир России: X V I I I - начало XX в. - СПб. :Искусство, 1999. - С.164.
3. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України). ф. 1076. Оп.1. Спр.4. Арк.813в. - 82.
4. Термін «ранг» відповідав у той час російському терміну «чин».
5. ЦДАВО України. - Ф.1074. - Оп.2. Спр.3.Арк.91.
6. Там само. - Ф.1075. - Оп.2. Спр.2. Арк.19 - 193В
7. Там само. Арк.193в.
8. Там само. Ф.1078. - Оп.1. - Спр.97. - Арк.64. Степені надавалися старшинам у відповідності не з посадою, а за останнім рангом на попередній службі. Таким чином, система степенів старшин була, по суті, системою персональних рангів. Термін «степень»(у ряді документів - «ступінь») було, очевидно, запозичено з досвіду Української Галицької Армії, в подальшому знову почав використовуватися термін «ранг».
9. Там само. ф.1078. - Оп.4. Спр.1. Арк.48, 49.
10. Там само. - Арк.75 - 76. У ряді документів число цього наказу подається як 302, а не 32.
11. Там само. - ф.1078. - Оп.4. Спр.1. Арк.48.
12. Там само. ф.1078. Оп.2. - Спр.4. - Арк.53.
13. Там само. - Арк.64.
14. Там само. Ф.1077. - Оп.5. Спр.10. Арк.134.
15. Там само. - ф.1078. - Оп.1. - Спр.11. - Арк.63. Див. також: Бузало В. Кокарда армії УНР зразка січня 1918 р.// Знак. 1993. - Ч.4. C.4.
16. На деяких оригінальних малюнках, що містяться у справі, погони на мундирі відсутні.
17. ЦДАВО України. - ф.1078. - Оп.4. Спр.1. - Арк.76.
18. Там само. - ф.1078. Оп.2. Спр.4. Арк.70.
19. Такі самі петлиці розміщувалися на комірах френчів та шинелей козаків і старшин (накази ГУВУНР від 24 квітня 1919 р. ч.276 та від зо червня 1919 р. ч.32.).
20. ЦДАВО України. ф.1078. Оп.4. Спр.1. - Арк.48, 49.
21. Там само. Ф.2188. - Оп.1. Спр.118. - Арк. 157-158.
22. Там само. ф.1075. - Оп.2. - Спр.64. - Арк.35-35 зв.
23. Там само. ф.1075. - Оп.2. Спр.62. Арк.20.
24. Там само. ф.1075. - Оп.2. Спр.64. - Арк.40.
25. Там само. ф.1078. - Оп.2. Спр.4. Арк. 14.
26. Там caмо. Арк. 14.

First   Prev  41 - 50   51 - 60  61 - 70  71 - 80   81 - 90  Next   Last
New Products
Warrior-berserker of the Varangian squad. Russia, 10th century; 60 mm
Warrior-berserker of the Varangian squad. Russia, 10th century; 60 mm
$ 6.61
Warrior of the Varangian squad. Russia, 10th century; 60 mm
Warrior of the Varangian squad. Russia, 10th century; 60 mm
$ 6.61
Warrior of the Varangian squad. Russia, 10th century; 60 mm
Warrior of the Varangian squad. Russia, 10th century; 60 mm
$ 6.61

Statistics

Currently Online: 1 Guest
Total number of messages: 2934
Total number of topics: 317
Total number of registered users: 1380
This page was built together in: 0.0988 seconds

Copyright © 2019 7910 e-commerce